Джованні Боккаччо Декамерон
Зачинається книга, іменована Декамерон, прозвана Принц
Галеотто, в якій міститься сто оповідок, що розказали
за десять день семеро дам і троє кавалерів
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Спочувати чужому горю - притаманна людям річ; усім воно пристало, а найпаче тим, що самі утіхи потребували і в інших її знаходили. Як хто коли шукав того спочуття і мав із нього радість і одраду, то і я того десятка. З первого-бо молоду мого та й до сього часу палав я високою і шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило; часом розповідав я про неї, і хоч люди статечні, які про теє знали, хвалили мене і надто уславляли, проте дознав я прегіркої муки, - не од жорстокості коханої, а од нестримної жаги, що полуменем пойняла душу мою і, не вдоволяю-чись можливим, надмірного часто завдавала мені жалю. У такій ото притузі дуже мені пособив один приятель веселими своїми розмовами та любою потіхою; я певен-певнісінький, що тільки се й не дало мені вмерти...